Коли: 23 січня 
Час: 19:00 за київським часом 
Вік: будь-який
Мова заходу: англійська 
Вестиме: Edmonton Public Library team
Формат: онлайн у Zoom: https://tinyurl.com/y2w68sb8.

Команда пропонує розглянути всіх роботів бібліотеки та поговорити про способи програмування цих пристроїв. А на завершення, як говорять організатори, — розберемо зламаного робота та подивимося, як він працює.

Долучайтеся до унікальної зустрічі без попередньої реєстрації перед початком заходу за покликанням: https://tinyurl.com/y2w68sb8.

Ще більше цікавої практики англійською для дітей та підлітків ви знайдете у Телеграм-каналі проєкту «Україна розмовляє англійською»: йога, майстерки, читацькі та розмовні клуби, математика та багато іншого.

«Україна розмовляє англійською» — це безоплатні онлайн-зустрічі англійською з іноземними вчителями-волонтерами для українських дітей 4-18 років. Мета — не лише покращити мовні навички з англійської мови, але й продемонструвати підтримку з усього світу, надати безпечний простір і спільноту, запропонувати можливості для отримання нових знань та дозвілля. А також мотивувати дітей переключитися зі споживання російськомовного контенту до англомовного.

Зустріч проходить у межах проєкту «Україна розмовляє англійською». Проєкт здійснює ГО «Смарт освіта» у партнерстві з «Classrooms Without Walls» та  Edmonton Public Library team.

Флагманський проєкт «Смарт освіти» — медіа про освіту «Нова українська школа»

Сайт «Нова українська школа» — одне з найбільших в Україні медіа про освіту, створене у 2017 році для комунікації та адвокації реформи НУШ. Зараз докладно розповідає про дошкільну та загальну середню освіту України в цілому, поширює кращі закордонні освітні практики, а також дає вчителям цікаві ідеї готових рішень для уроків чи домашніх завдань. Окрім цього медіа НУШ — майданчик обміну досвідом та для спілкування освітян, посадовців і батьків.

У 2024 році команда створила 1554 новини, 304 статті та 31 юридичне пояснення, що становить понад 9,3 млн переглядів на сайті, у середньому 413 000 унікальних читачів на місяць! Також на сайті медіа зʼявилися нові формати: читацькі клуби та рубрика «А ми нещодавно».

Окрім цього, медіа «НУШ» потрапило на Мапу рекомендованих медіа від Інституту масової інформації (ІМІ) та Детектор медіа (серед 205 медіа України, що відповідають критеріям прозорості, дотримання професійних стандартів і журналістської етики).

Масштабували та розширили психологічний напрямок 

За цей рік команда психологічного напрямку перезапустила платформу Resilience.help та започаткувала на ній форму зворотного зв’язку для освітян, де можна поставити запитання експертам/-ткам у сфері ментального здоров’я й отримали фахову відповідь. За рік сайт відвідало близько 20 000 унікальних читачів, які переглядали матеріали 40 000 разів. 

Також цього року психологічний напрямок став присутнім у соцмережах. Ми створили Фейсбук-сторінку напрямку і з вересня цього року маємо вже понад 1000 підписників та 300 тисяч переглядів. 

У 2024 році ми масштабували психологічний напрямок та в партнерстві з міжнародною організацією Americares, за підтримки МОН провели дослідження впливу навчальної Програми “Психоемоційний стан освітян” на їхню готовність до психосоціальної підтримки учнів. Команда провела експертне обговорення результатів Дослідження й отримала підтримку від Офісу реформ на масштабування програми в державну  систему  освіти. Окрім цього ми презентували програму «Психосоціальна підтримка освітян» колу експертів з МОН, Українського інституту розвитку освіти (УІРО), регіональних освітніх центрів, інститутів післядипломної освіти. За цією програмою навчання пройшли та отримали сертифікати 418 шкільних вчителів, 61 психолог та 30 студентів вишів. І нині команда працює над широким впровадженням цієї програми в українську систему освіти.

Цього року проводилися тренінги від сімейно-дитячої психотерапевтки (яка працює в напрямах КПТ, EMDR, ССТ) Наталії Подоляк за навчальними програмами:

1. «Програма підвищення кваліфікації для вчителів/-льок з розвитку психологічної компетентності «Втрати та способи з ними впоратись».
2. Програма підвищення кваліфікації для вчителів/вчительок з розвитку психологічної компетентності «Діти війни та робота з ними» Ці тренінги відвідали 241 учасник/-ці. 
3. За навчальною програмою «Програма підвищення кваліфікації педагогічних працівниць та працівників з удосконалення навичок психологічної самодопомоги (ЕМДР)» навчалося 30 учителів.

Загалом 750 шкільних вчителя і психолога пройшли тренінги у 2024 році від нашого психологічного напрямку.

У 2024 році ми розпочали унікальну програму для підлітків СПАРК Резилієнс, навчання в якій вже пройшли 96 дітей. На заняттях діти вчилися формувати стресостійкість та розвивати емоційний інтелект. СПАРК Резилієнс, шкільна програма соціально-емоційного навчання для підлітків, що спирається на позитивну психологію та когнітивну поведінкову терапію, була надана ГО «Смарт Освіта» британською ГО «Partnership for Children».

Також цього року за підтримки Швейцарії вдалося надрукувати набори з 8 ігор і практикумів Світлани Ройз, які вже в січні поїдуть у 3000 комунальних шкіл та інклюзивно-ресурсних центри по всій Україні.

А всі охочі можуть завантажити ігри за посиланням та використовувати онлайн. Запропоновані матеріали сприятимуть емоційному розвитку учнів та допоможуть педагогам і шкільним психологам впроваджувати практики для психологічної підтримки дітей у шкільному середовищі.

«Скриня в укриття» — доставили майже 9 тонн корисних речей у 2024 році

Цього року ми доставили скрині у 106 шкіл на деокуповані, прифронтові або ж зруйновані й відбудовані території — це рекордна для нас кількість охоплення за всі три роки існування проєкту. Понад 10 тисяч дітей відтепер можуть знімати стрес та якісно й цікаво проводити час в укритті під час повітряних тривог. 

Загальна вага відправлених скринь складає 8,9 тонн за рік (вага 1 скрині коливається від 50 до 100 кг, залежно від пакування та особливостей наповнення).

Проєкт «Залишаємось з Україною» поширився і на початкову школу

Проєкт «Залишаємось з Україною» отримав нову віху розвитку — ми започаткували перший в Україні проєкт такого штибу для дітей 3-4 класів із вивчення української мови як другої функціональної в іншомовному середовищі. За перший рік існування курсу ми залучили 10 вчителів і 142 молодших школярі, які нині перебувають за кордоном через російське вторгнення і майже не мають можливості навчатися в українській школі, або мають сімейну форму навчання. 

Також у травні закінчився другий рік проєкту «Залишаємось з Україною» для 5-11 класів і цього року ми залучили на 380 дітей більше, ніж минулого. Таким чином, у 2024 році у проєкті провчилося 1700 дітей, які зараз перебувають у понад 25-ти країнах світу!

«Вчися вухами» — нові предмети, теми та класи

Цього року ми здобули півмільйона прослуховувань аудіоуроків на подкаст-платформах, а також команда проєкту «Вчися вухами» розширилася позапрограмними курсами з історії Криму та секс-освіти і посилено працює над випуском уроків на тему екологічної свідомості та вступу до STEM. 

Нині для всіх охочих доступні 600+ уроків, які можна слухати на сайті проєкту та 5-х платформах: Spotify, YouTube, Apple Podcast, NV, Megogo. Сумарно на всіх майданчиках команда проєкту нарахувала близько півмільйона прослуховувань і понад 300 тисяч охоплень в соцмережах! А також удвічі, порівняно з 2023 роком, зросла цифра підписників на подкаст-платформах та у соцмережах і тепер становить 13700 підписників. 

Також добірка «Історія Криму» зайняла 3 місце в категорії «Історичний подкаст» на премії подкастів «Слушно» від Megogo. Окрім наших аудіоуроків на голосуванні були іще 60 подкастів, що потрапили до короткого списку. 

«Тепер я знаю» — третій рік поспіль допомагаємо дітям надолужувати освітні втрати

За цей рік ми удосконалили навчальну програму та 90% змінили вміст, відповідно до рекомендацій Українського центру оцінювання якості освіти. Тепер навчальна програма проєкту «Тепер я знаю» наскрізно пронизана здобуттям метакомпетенцій нарівні з предметними знаннями, а також велику увагу ми приділили читацькій компетенції. Завдання з української мови та математики, вхідні та вихідні тестування з кожного предмета узгоджені з картою компетентностей для відслідковування прогресу навчання.

Загально у 2024 році курс відвідало 838 дітей! А вчителі, які залучені до проєкту, перед початком пройшли навчання з кількох напрямків та мали методологічний супровід протягом усього проєкту, також цьогоріч була психологічна підтримка учасників проєкту.

«Україна розмовляє англійською» залучає все нових волонтерів з усіх куточків світу

Наші безоплатні онлайн-зустрічі англійською з іноземними вчителями-волонтерами для українських дітей 4-18 років зібрали цього року 27 нових волонтерів зі всього світу, а діти приєднувалися до занять цілих 26 тисяч разів! Також цього року ми організували 866 уроків та провели 14 курсів з волонтерами у школах різних регіонів України. Діти займалися йогою, вивчали математику, читали про Гаррі Поттера, ліпили та створювали різні майстерки, вчилися програмувати і робили ще багато всього англійською мовою завдяки нашим вчителям-волонтерам!

За весь час існування проєкту ми залучили понад 170 викладачів англійської – волонтерів з Канади, Австралії, Португалії, Австрії, Туреччини, США, Іспанії, Японії, Індії.

«Національний проєкт: пишемо есе» пішов у школи

За цей рік ми створили мережу учителів-амбасадорів, провели офлайн-тренінг для понад 50 вчителів, а також запустили сайт проєкту і конкурс есе, на який подали заявки 299 учнів.

Також за цей рік ми уклали збірку з 57 публіцистичних текстів для учнів 8-11 класів, а також посібник для вчителів. Загалом, зараз “Національний проєкт: пишемо есе” охопив 2560 учнів, 53 школи та 60 учителів.

Матеріали «Національного проєкту: пишемо есе» розробила «Смарт освіта» на основі інструментів National Writing Project (США) з доведеною ефективністю (за результатами досліджень SRI) та виклала їх на сайті проєкту у форматі 9 модулів та допоміжних художніх й наукових текстів, які освітяни можуть використовувати у своїй роботі безоплатно.

«Дофамін для освіти»: розмови на нові теми та з новими спікерами

Цьогорічний 4 сезон подкасту став найбільшим за історію проєкту та містив 10 серій. У 4 сезоні ми говорили про природничі дисципліни та науку в Україні, про реформу профільної середньої освіти та зміни у вищій, а також про підтримку зусиль дітей у навчанні, вчительства при входженні у професію, держави в деокупації міст та ін. Цим сезоном ми здобули 3 390 прослуховувань та 29 514 переглядів текстових розшифровок. 

Найбільш цитованим у медіа епізодом стала розмова з Михайлом Винницьким: «Щира розмова про вищу освіту України: майбутнє грантової системи, укрупнення університетів, «відтік мізків» та аспірантура». 

Слухати або читати всі епізоди 4 сезону можна на сайті проєкту або подкастингових платформах.

Нове життя нашого курсу «Уроки доброчесності»

Наші «Уроки доброчесності», які ми розробили у 2021 році для 3-4 класів, стали частиною курсу для вчителів від Офісу доброчесності Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Тепер наші заняття допомагатимуть освітянам формувати цінності у молоді та ознайомлять із тим, як запобігати корупційним діям.

Дякуємо усім нашим волонтерам та партнерам за те, що зробили можливим цей калейдоскоп неймовірних досягнень та подій! А також щиро вдячні дітям, що з радістю приєднуюся до наших занять навіть влітку, а батькам — за довіру та залученість. 

Вітаємо вас зі святами та до зустрічі у новому році й нехай він принесе ще більше досягнень, а головне — Перемогу і мир!

Цьогоріч зібрали для вас низку цікавих активностей: різдвяні майстерки, новорічні читанки, святкова йога. Завдяки нашим вчителям-волонтерам діти дізнаються, як святкують Різдво у різних куточках нашої планети, створять прикраси і повеселяться на ляльковому театрі.

«Нашому проєкту вже майже три роки. Щороку в грудні наші вчителі-волотнери намагаються додати різдвяної та новорічної магії до занять, аби розважити і відволікти українських дітей, розповісти їм про традиції їхніх країн, їхні сімейні традиції», – говорить Олена Жупанова, менеджерка проєкту «Україна розмовляє англійською».

• 12 та 19 грудня о 18:00 зустрічаємося на різдвяну йогу з інструкторкою Ліндою Шор з Канади.
  Лінк на зустріч у Zoom
  Для кого: будь-який вік.
  

• 14 та 20 грудня о 17:00 — святкові уроки зі студенткою університету Альберта в Канаді Меліссою МакФерсон. 
  Лінк на зустріч у Zoom
  Для кого: 8-12 років

• 16 та 30 грудня, 19:00 виготовлятимемо святкові прикраси з волонтеркою Кеті Поттс з Канади.
  Лінк на зустріч у Zoom
  Для кого: 7-10 років

• 20 та 27 грудня о 18:00 читаємо Гаррі Поттера, а саме найріздвянішу частину «Гаррі Поттер і Келих Вогню» з Юлією Вовкодав з Канади.
  Лінк на зустріч у Zoom
  Для кого: 8-12 років

• 21 грудня о 16:00 — святкова англійська з вчителькою Надін Кастіль, США.
  Лінк на заняття в Zoom
  Для кого: 9-12 років
  

• 21 грудня о 18:00 дізнаватимемося, як святкують Різдво у Західній Вірджинії з волонтеркою Мері Макфарланд зі США.
  Лінк на заняття в Zoom
  Для кого: будь-який вік
  

• 21 та 28 грудня о 19:00 — зустрічаємося на святкові заняття з біології з волонтеркою Ар’єю Пагдал зі США.
  Лінк на зустріч у Zoom
  Для кого: 12-18 років
  

• 21 грудня о 13:00 веселимося на різдвяному ляльковому театрі з Рут Інґальсрад з Японії. 
  Лінк на зустріч у Zoom  
  Для кого: 2-8 років

• 24 грудня о 10:00 читаємо книжку про добре відоме мишеня, яке робить веселі речі на Різдво: «Якщо ви візьмете мишку в кіно»; з вчительками англійської з Японії Сетско Тояма та Аяко Ойва.
  Лінк на заняття в Zoom
  Для кого: 6-12 років
  

• 28 грудня о 13:00 дізнаємося про особливості святкування Нового року в Японії з лялькаркою Рут Інґальсрад. 
  Лінк на заняття в Zoom
  Для кого: 2-8 років

Зберігайте добірку та діліться з друзями, аби нічого не пропустити. Усі деталі зустрічей шукайте в нашому Телеграм-каналі.

Заняття безкоштовні, без попередньої реєстрації для дітей та підлітків. Також будемо раді бачити класи, позашкільні гуртки й дорослих слухачів.

Зустрічі проходять у межах проєкту «Україна розмовляє англійською». 
Проєкт здійснює ГО «Смарт освіта» у партнерстві з «Classrooms Without Walls».

Вправи від Сетско Тояма

Сетско Тояма – вчителька англійської мови з Японії, тренерка та авторка навчальних матеріалів. За свою карʼєру вона навчала дітей різних вікових груп, викладала в університеті, проводила семінари в Японії та за кордоном, а також створювала й публікувала підручники та посібники для вчителів. Нещодавня публікація Сетско Тояма – це навчальна книга для дітей «Beehive/Buzz Starter Student book and Workbook», опублікована у видавництві Оксфордського університету (Oxford University Press). У нашому проєкті Сетско Тояма працює з дітьми початкової ланки.

Іграшки

«Використовуйте іграшку як помічника в навчанні. У мене є ведмедик, якого звати Олівер. Коли ми з дітьми працюємо, я можу змоделювати діалог з Олівером. Можу представити Олівера й попросити дітей послухати розповідь від третьої особи. Можу також заохочувати дітей ставити Оліверу запитання. Якщо дитина ставить запитання рідною мовою, я запитую Олівера англійською, й Олівер «шепоче» відповідь. Потім я розповідаю дітям, що він відповів англійською.

Пов’язана вправа: «Пальчикові ляльки». Діти люблять бути лялькарями. Попросіть дітей узяти одну шкарпетку і дві круглі наліпки. Далі попросіть намалювати два ока – по одному на наліпці – і приклеїти їх на шкарпетку. Далі запропонуйте дітям поговорити зі своїм партнером, використовуючи ляльку-шкарпетку. Ви також можете запропонувати їм наліпити очі на пенал або на щось, що дитина може легко тримати в одній руці. На фото (нижче) діти виконували мовленнєву вправу в ролі голодної гусені, ходячи по класу й кажучи: «I’m hungry. I want to eat (…)». [«Я голодний. Я хочу їсти (…)»]», – каже Сетско Тояма.

Більше вправ від Сетско Тояма можна знайти на медіа «НУШ» за посиланням.

Завдання від Шеррі Гразда

Шеррі Гразда – вчителька англійської зі США. Понад 30 років Шеррі працювала з різними віковими групами – від дошкільнят і до сьомого класу школи, – а також працювала фахівчинею із читання. Зараз вчителька має свій мовний центр GRAZDA CENTER, а також є наставницею для вчителів (провела численні семінари в США). Учителька отримала нагороду «За досконалість у викладанні» та нагороду «Вчитель року з географії штату Каліфорнія». Шеррі Гразда має ступінь бакалавра біології Стенфордського університету, ступінь педагога Державного університету Гумбольдта та ступінь магістра в галузі культурно й лінгвістично різноманітної освіти (ELL) Державного університету Адамса. У проєкті «Україна розмовляє англійською» Шеррі Гразда працює з дітьми середньої ланки.

Порада: «Витягування» (Eliciting)

«Одна з важливих речей, яку потрібно робити під час викладання англійської мови, – це «витягувати» слова з учнівства. Іншими словами, нам потрібно витягувати словниковий запас та інформацію з них, розповідаючи про вже відому концепцію іншою мовою. Таке витягування дає змогу залучити всіх учнів.

Натомість переклад не є таким корисним. Мета полягає в тому, щоби передати зміст якомога ефективніше й точніше без перекладу. Існують різні техніки витягування, залежно від лексики, яку ви викладаєте, наприклад, конкретні іменники або більш абстрактні дієслова.

Ось деякі з моїх улюблених прийомів:
– картинки та малюнки – вони добре підходять для конкретних іменників;
– мімікрія (розігрування) – добре підходить для дієслів, прикметників і прислівників;
– реалії (використання реальних об’єктів) – чудово підходить для конкретних слів;
– гіпоніми – наприклад, покажіть ніж, виделку й ложку, щоб ввести слово «столові прилади»», – радить Шеррі Гразда.

Більше порад від Шеррі Гразда можна знайти на медіа «НУШ» за посиланням.

Завдання від Анни Робінсон

Анна Робінсон – учителька англійської мови, авторка навчальних матеріалів, блогерка, яка розповідає про навчання англійської, і тренерка для вчителів із Великої Британії.

Зараз Анна мешкає в Іспанії. Вона працювала викладачкою та директоркою мовних шкіл у Мадриді й Сантандері.

Також була екзаменаторкою та тренеркою на кембридзьких іспитах і виступала на конференціях та подіях по всьому світу, зокрема двічі була й в Україні. У нашому проєкті Анна Робінсон працює з дітьми середньої та старшої ланки.

Анна написала декілька підручників для Кембриджу («Fun for Starters», «Movers and Flyers», «Fun Skills 3 і 5», «Exam Booster for C1 Advanced»), а також версії для Linguist Ukraine (Prepare 6, 7 і 8) та додаткові матеріали (Prepare Around the World, Practice Tests ЗНО та інші).

Вправа «Дві правди й одна брехня»

«Щоб додати веселощів та виклику, попросіть учнів написати 3 речення про себе (якщо ви дасте їм час подумати, то речення будуть набагато вигадливішими).

Два речення мають бути правдивими, а одне – неправдивим. Речення можуть охоплювати певну тематику (наприклад, хобі) та/або граматичну тему (як от, can).

Наприклад: I can swim [Я вмію плавати]. I can sing [Я можу співати]. I can play the guitar [Я можу грати на гітарі].

(У моєму випадку я вмію плавати й співати, але ще не вмію грати на гітарі. Отже, третє речення – це моя «брехня»!)», – радить Анна Робінсон.

Більше вправ від Анни Робінсон можна знайти на медіа «НУШ» за посиланням.

Поради від Юлії Вовкодав

Юлія Вовкодав – викладачка сучасних мов та англійської як іноземної з Канади. Вона здобула ступінь бакалавра французької мови та літератури в Університеті Торонто, а також ступінь бакалавра педагогіки в Університеті Калгарі.

Перед виходом на пенсію Юлія Вовкодав була завідувачкою кафедри іноземних мов, а також координаторкою іноземних студентів у середній школі. У нашому проєкті Юлія працює з дітьми середньої та старшої ланки.

«За роки викладання англійської й французької мов для учнів, які не є носіями, я зрозуміла, що ключовий момент – зробити мову релевантною до їхніх інтересів.

Учні багато практикуються в читанні та письмі в школі, тому завдання в тому, аби заохотити їх слухати й, особливо, говорити цією мовою. Для учнів, які вивчають англійську мову як іноземну, це особливо легко, оскільки попкультура англомовного світу неймовірно поширена. Чи це музика, фільми, відеоігри чи соціальні мережі – учні хочуть знати, що подобається їхнім одноліткам. На моїх заняттях ми щодня практикували всі види мовленнєвої активності.Коли я прийшла волонтерити в «Смарт освіту», то почала читати з учнями легкі цікаві книжки. Я готувала презентації, які містили контекст історії, питання для роздумів до розділу на цей день, визначення складної лексики чи ідіом, онлайн-гру за темою книги та дискусійне питання, яке б зацікавлювало учнів та відповідало їхнім інтересам», – ділиться Юлія Вовкодав.

Більше порад від Юлії Вовкодав можна знайти на медіа «НУШ» за посиланням.

«Україна розмовляє англійською» – це проєкт із безплатними англомовними зустрічами з іноземними волонтерами для українських дітей, аби не лише покращити мовні навички, але і продемонструвати підтримку з усього світу, надати безпечний простір і спільноту, запропонувати можливості для отримання нових знань та дозвілля.

Проєкт уже залучив 170 викладачів – волонтерів із Канади, Австралії, Португалії, Австрії, Туреччини, США, Іспанії, Японії, Індії тощо

Проєкт здійснює ГО «Смарт освіта» в партнерстві з «Classrooms Without Walls»/Teachers for Ukraine

Між собою Еркам та діти називають себе лобстерами — адже як ці раки не соромляться відкривати та закривати свої клешні, так і діти не соромляться відкривати рот і говорити англійською. Зараз Еркам започаткував новий курс у нашому проєкті — «Програмування англійською» та радий ділитися своєю пристрастю до програмування зі всіма, кому цікаві технології. 

Еркам розповів нам історію свого шляху в проєкті, вчительські методики, а також чому дітям подобаються нестандартні уроки, до яких вони приєднуються зі всієї України попри проблеми зі світлом та звʼязком. 

«Я знав, що можу зробити щось більше, щоб допомогти українцям»

Еркам вже приїжджав до України у 2021 році як волонтер-вчитель англійської мови від міжнародної молодіжної організації, і, зізнається, — одразу полюбив нашу країну та людей.

«Я жив в Києві близько шести тижнів, і це був найкращий час у моєму житті. Мені дуже сподобалися люди. Це був мій перший раз за кордоном, звісно, я трохи нервував і хвилювався. Знаєте, все ж таки це інша країна, інша культура. Часто думав, що буду один і друзів буде знайти важко. Але виявилося, що я не відчував себе самотнім і весь час був зі своїми учнями, які всі до мене ставилися дуже доброзичливо. Ми називали один одного «Клуб пахлави», адже якось я їх пригостив пахлавою, і вона їм сподобалася. Було дуже приємно стати частиною їхньої навчальної подорожі. 

Пам’ятаю, одного разу ми були в ресторані: вечеряли після уроку, і ось настав час заплатити. Учні не дозволили мені це зробити. І для мене це було щось особливе — визнання того, що я роблю: вчителювання. У моїй країні нікого не цікавить, вчитель ти чи ні. На жаль, це вже не дуже поважна професія. Але в Україні, коли ти кажеш: «Я вчитель», люди дивляться на тебе по-іншому. Вони підтримують і поважають тебе. Уперше я відчув, що мене не засуджують, а підтримують та розуміють. Мені було весело і я чудово провів час, закохався в людей і культуру» , — згадує Еркам Яман.

Коли почалася повномасштабна війна Еркам ходив на проукраїнські мітинги в Стамбулі і став там спікером, писав пости в соцмережах, але, каже, цього було недостатньо:

«Мене не задовольняло те, що я робив, бо я знав, що можу зробити щось більше, щоб допомогти людям. Я хотів допомагати, тому що я люблю український народ і люблю культуру. Друзі розповіли мені про проєкт «Україна розмовляє англійською». Ось так я заповнив анкету, і ми розпочали заняття», — каже Еркам. 

Перші три заняття, згадує вчитель, далися йому нелегко: 

«Я прийшов на перший урок, увімкнув свою презентацію в Canva і представився перед 60 дітьми! Я подумав тоді: «Боже, що ж мені робити?». Пам’ятаю, у мене був один слайд з такими питаннями:

• Чим ти захоплюєшся? 
• Як твої справи? 
• Звідки ти?
• Чому ти вивчаєш англійську? 

Я ставив ці запитання кожному з них протягом 60 хвилин. Вони розмовляли англійською і отримували задоволення, а мені було приємно їх слухати», — ділиться Еркам.  

Робити те, що подобається — але англійською мовою

Еркам Яман розповідає, що переважно його уроки не мають суворої структури. Головне — це розмовляти англійською і не соромитися висловлювати свою думку:

«Я намагаюся зробити свої уроки максимально інтерактивними та веселими. Я зосереджуюсь на розмові та практичному використанні англійської мови, а не лише на граматичних правилах. Готуючись до уроків, я продумую вправи, які спонукатимуть дітей говорити та висловлювати свої думки. У мене немає суворого плану уроку, але я завжди починаю з чогось легкого, щоб розігріти і створити комфортні умови для всіх. Коли ми тільки починали, вони не дуже вірили в себе. Але в процесі діти зростали, набували впевненості та самовдосконалювалися — і це чудово», — каже Еркам.

Вчитель наголошує, що під час уроку вони з групою можуть вивчати нову тему, як, наприклад, ідіоми чи граматику, але не обов’язково. Важливо насолоджуватися уроком та практикувати розмовну мову.

«Коли я тільки починав, мій метод полягав у створенні презентації в Canva. Була вступна частина — привітання, після цього — основна тема, потім гра і прощання. Гра може бути не тільки онлайн, наприклад, полювання за скарбами: дітям потрібно щось знайти, скажімо, «мишку» у своєму будинку або ж обійняти маму. 

Втім, зараз я вже не роблю презентацій, адже діти хочуть говорити все більше і більше. Я просто приходжу і кажу: «Привіт, як ваші справи?». А потім хтось починає розповідати про своє життя, а я слухаю, далі інші також прагнуть про щось розповісти. Я просто зосереджуюсь на кожному окремо», — розповідає Еркам і додає, що діти стали також його друзями. 

Вчитель каже, що не завжди треба мати план і йти за ним. Інколи варто просто поговорити із дітьми про те, що їм цікаво чи те, що хвилює.  Головне, за словами вчителя, — це дати дітям зрозуміти, що англійська не нудний предмет, а мова для спілкування та нею можна послуговуватися у тих сферах, що цікаві дитині.

«Мої заняття не схожі на класичні шкільні уроки англійської мови. Я викладаю англійську, як мову для спілкування, мову, якою можна насолоджуватися. Це не шкільний предмет. Я думаю, що ось це і подобається дітям найбільше, а також вони просто отримують задоволення від уроку. Немає ніякого тиску: можна просто прийти на урок, а там якийсь лисий хлопець з Туреччини буде розмовляти з вами й смішити вас. Моя головна цінність у проєкті — підтримувати та заохочувати. Я відчуваю сильний зв’язок з дітьми і глибоко переживаю за їхній прогрес. Для мене важливо створити безпечний простір, де вони можуть бути самими собою і насолоджуватися навчанням», — звертає увагу Еркам. 

Еркам проводить не тільки нестандартні заняття, але і також дає додому нестандартне домашнє завдання, адже у вивченні мови важливо дотримуватися «рутини»:

«Якщо ви хочете покращити свою англійську, вам потрібно дотримуватися рутин: наприклад, думати англійською щодня, читати книжки англійською, дивитися щось англійською з англійськими субтитрами, розмовляти з самим собою англійською. Подивіться відео, яке вам подобається, або послухайте улюблену музику — це корисно. Наголошую, ви повинні робити те, що любите, але англійською мовою», — радить дітям Еркам Яман. 

На заняттях з Еркамом учні можуть застосовувати англійську мову до того, що подобається саме їм:

«Мої уроки унікальні, тому що я підлаштовую їх під інтереси дітей. Якщо хтось любить музику, ми можемо разом писати тексти пісень. Акцент завжди робиться на тому, щоб діти говорили і висловлювали свої думки без страху. Я вірю в індивідуальний підхід і зосереджуюсь на тому, що викликає у них інтерес до навчання», — каже Еркам. 

Якось діти мали місяць читання книг та читали першу книгу «Гаррі Поттера» англійською. 

«Не обов’язково брати кембридзькі підручники з англійської мови; просто прочитайте «Гаррі Поттера», якщо вам подобається «Гаррі Поттер». Я запитую дітей: «Чим ви цікавитеся? Що вам подобається?». Просто поєднуйте це з англійською. Думаю, це мій спосіб давати домашнє завдання — трохи лінивий, але ефективний», — зізнається Еркам Яман. 

Програмування англійською для дітей будь-якого віку

Після закінчення університету за спеціальністю програмування Еркам Яман вирішив запустити новий курс в нашому проєкті — «Програмування англійською». До курсу, наголошує Еркам, можуть доєднатися діти будь-якого віку і залишитися, якщо їм цікаво. Цей принцип для вчителя — не порожні слова, адже за заняття доєднуються як діти 10 – 17 років, так і є учень 6-ти років. 

«Я програміст і люблю кодування, це моя пристрасть. Я помітив, що багато дітей цікавляться технологіями, і подумав, що було б круто поєднати кодування з вивченням англійської мови. Мета — навчити їх базових навичок програмування, одночасно покращуючи їхню англійську. Я вирішив почати ці заняття, бо вірю, що вони можуть відкрити для дітей нові можливості в майбутньому. І якщо вони дійсно полюблять програмування, вони можуть стати програмістами або ІТ-спеціалістами в різних сферах, наприклад таких як мережева безпека», — впевнений Еркам Яман. 

Дітей, каже Еркам, доєднується багато: на уроці можуть бути близько 50-60 учнів та учениць одночасно! На заняттях діти вчаться розрізняти HTML, CSS і JavaScript, а також розуміти як це все працює. Але попри нову специфіку уроків, Еркам не облишив і розмовну практику з учнями та ученицями. 

«Ми продовжуємо говорити про їхнє життя. Перші 10 хвилин я питаю, як у них справи, а останні 10 хвилин —  ставлю питання для зворотного зв’язку. Я вже отримав дуже приємні відгуки щодо цього курсу. На кшталт: «Мені сподобався ваш урок. Я не знав нічого про програмування, але це хороша можливість для мене, бо зараз я якраз намагаюся визначитися зі своєю кар’єрою», — ділиться Еркам Яман. 

У межах цього курсу діти за бажанням матимуть змогу виконувати практичні завдання та обговорювати їх з Еркамом. У майбутньому вчитель планує запустити курс і з публічних виступів англійською мовою, а також — приїхати в Україну та деякий час викладати наживо. 

«Я навчився у дітей сміливості»

Попри складнощі із відключеннями світла та подекуди відсутність зв’язку, діти знаходили спосіб приєднатися до уроку 

«У мене був учень з Херсона. На той час місто було окуповане, і він не міг долучатися до занять. Певний час він їздив на велосипеді, намагаючись знайти інтернет, щоб приєднатися до уроку. Це була велика перешкода. Щодо моїх особистих складнощів, то було нелегко контролювати всіх дітей одночасно, адже маєш не так багато часу. Іноді також приходили російські боти і саботували заняття», — розповідає Еркам Яман. 

Учитель наголошує, що його заняття — не лише обмін в одну сторону, адже і сам Еркам багато чого навчився від дітей. 

«Я навчився у дітей тому, що ми повинні бути сміливими і не боятися робити помилки. Деякі діти так нервують, коли розмовляють англійською, бо бояться робити помилки. А іншим — взагалі байдуже, що вони припускаються помилок, адже саме так і можна вивчити англійську мову. 

Вони також навчили мене деяких українських фраз, таких як «До побачення телебачення». Діти на заняттях розповідають мені про те, що вивчали в школі, наприклад, про фізику.

Що я дізнався від дітей, так це те, що вони сприймають все за чисту монету, особливо маленькі, віком від 6 до 8 років. Коли ви їм щось говорите, вони сприймають це серйозно», — каже Еркам.  

Одного розповідає вчитель, клас мав заняття з ідіом англійської мови і одна учениця сприйняла їх дуже буквально:

«Одна з ідіом була «Вбити двох пташок одним каменем» [аналог української «Вбити двох зайців одним пострілом»]. Учениця вигукнула: «Вчителю, ми не повинні вбивати птахів! Чому ми вбиваємо птахів?» Я відповів: «Ні, це лише ідіома. Ми не збираємося вбивати жодного птаха», — ділиться Еркам Яман. 

Учитель також поділився із нами натхненною історією Поліни Борисенко, яка в 11 років почала волонтерити перекладачкою для одного канадського проєкту. Детальніше її історію ми розповідали тут.

«Коли вона прийшла на заняття 2 роки тому, то не розуміла мене, але казала: «Я хочу говорити, хочу поставити Еркаму запитання про те, що він їсть, що він робить». Вона хотіла говорити. Я завжди запитував клас: «Як ви сьогодні? Чи цікавить вас предмет, який ми будемо вивчати?». Вона відповідала: «Ні, мені не цікавий цей предмет. Я просто хочу поговорити з вами та поставити вам запитання». Вона завжди була хороброю і ніколи не переймалася через помилки. 

Я завжди кажу учням, що вивчення англійської — це також спосіб допомогти Україні. Вдосконалювати себе і представляти свою країну, коли ви виростете. Це ваш шлях. Ви вивчаєте англійську для себе і для України», — впевнений Еркам Яман.  

Ми висловлюємо вдячність усім нашим волонтерам, які навчають дітей, підтримують їх та Україну, донатять свій час і ресурс. Дякуємо за те, що ви з нами!

Проєкт здійснює ГО «Смарт освіта» у партнерстві з «Classrooms Without Walls»/Teachers for Ukraine 

Японські волонтерки Сетско Тояма та Аяко Ойва провели 120 уроків англійської для дітей у нашому проєкті «Україна розмовляє англійською» і не збираються зупинятися. Учительки від початку повномасштабного вторгнення викладають англійську в проєкті й розповіли в інтервʼю, як інтегрують українську та японську культури в уроки, що в українських дітях вразило найбільше та що їх мотивує їх продовжувати викладання.  

«Щовівторка після уроку я згадую цю фразу: «Не всі герої носять плащі». Команда «Смарт освіти», волонтери та модератори, вчителі — усі герої, які намагаються, щоб діти відвідували цікаві уроки, на яких можна зосередитися аби відволіктися від реальності. А також вони прагнуть захистити права дітей навіть за цих складних обставин. Моя роль — помічниці супергероїні Сетско-сенсей, яка не тільки щедро надає свої дивовижні ресурси та досвід для планування щотижневих уроків, але також придумує нові ідеї та техніки, щоб навчати в доволі унікальному та часом складному середовищі», — каже вчителька англійської з Японії Аяко Ойва.  

Розкажіть, що вас спонукало, надихнуло приєднатися до проєкту «Україна розмовляє англійською»?

Сетско Тояма: Це було повідомлення, яке «Смарт освіта» надіслала іноземним вчителям у березні 2022 року. У ньому йшлося: «Діти не можуть вчитися у стресі. Потрібно відволікати їх від реальності. Нам потрібні веселі уроки». Це мене дуже глибоко зворушило. Щоби рости, дітям потрібно грати та вчитися у веселому та безпечному середовищі. Ніхто не може забрати щасливе дитинство та можливість навчатися. Я була вдячна, що знайшлася можливість з Японії підтримати українських дітей. Я подала заявку і провела свій перший урок 22 березня 2022 року. 

Мені пощастило, що троє моїх друзів незабаром доклали свої зусилля до навчання українських дітей онлайн. Аяко викладає зі мною, Хіроко допомагає мені з підготовкою ресурсних матеріалів, а Джунпей допомагає з технічними питаннями. Вони також зробили свій внесок в уроки та створили презентації про японські школи й культуру.

Які важливі для вас віхи сталися протягом цих двох років? Яким був ваш шлях у проєкті? 

Сетско Тояма: Віхами можу назвати два уроки. Один з них — урок з профорієнтації, який ми з Аяко проводили в середній школі. Його перервала повітряна тривога. Учителька підійшла до камери і сказала: «Вибачте, ми повинні бігти». Ми бачили, як учні та учениці вставали, пакували свої рюкзаки та виходили з класу. Один учень підійшов до камери, усміхнувся, склав обидві руки й попрощався. Вони діяли настільки спокійно і буденно, що мене глибоко вразило, наскільки сміливо діти проживали цей непростий момент. 

Ще один урок, який запам’ятався, — одна з відкритих зустрічей для маленьких дітей. Я прочитала «Рукавичку», мою улюблену українську народну казку, для чого використовувала двомовне видання англійською та українською мовами. Діти читали український текст, а я — англійський. Потім я показала велику рукавицю, яку зв’язала, поклала в неї маленьких іграшкових звіряток одну за одною й заохотила дітей переказати історію. Це був урок англійської мови, присвячений українській культурі, і нам усім сподобалося.

Поділіться, будь ласка, своїм підходом до ведення уроків. Що для вас важливо під час підготовки до уроку? Чи є у вас якийсь план або традиція? 

Сетско Тояма: Ми з Аяко намагаємося вивчити імена дітей, щоб звертатися за іменем. Вправні модератори допомагають нам, транслітеруючи назви з українським написанням на англійський алфавіт. Коли дитина піднімає руку, ми заохочуємо її говорити. Іноді діти хочуть показати нам свій малюнок або поробку. Ми також намагаємося показати їм справжні речі, такі як мандарин, хурма, рисова кулька, які в Японії звичайні, а в Україні — ні. 

В основному я складаю плани уроків і ми з Аяко проводимо заняття по черзі. Я намагаюся максимально використати наявність двох вчителів. Ми з Аяко можемо моделювати діалоги, запитання та відповіді та показувати, як брати участь у новій діяльності, імітуючи роль учня. Я також вважаю, що слухати, як дві вчительки говорять одна з одною англійською, є корисним для розвитку в дітей компетенції сприймати мову на слух. 

Я намагаюся дотримуватися звички починати урок з пісні «Доброго ранку» (Good Morning Song) і закінчувати урок піснею «До побачення» (Good-Bye). Наприкінці я підбиваю підсумок уроку, щоб діти могли бути впевненими, що не лише весело провели час, але й справді вчили англійську мову.

Які особливості ваших уроків? Який акцент ви робите на своїх уроках? (Можливо індивідуальний підхід, орієнтація на інтереси дітей тощо?) 

Сетско Тояма: Зі свого досвіду учительки, тренерки для вчителів й авторки підручників я зрозуміла, що книжки з картинками та музика — потужні інструменти для дітей, аби вивчати та сприймати англійську мову. Діти схоплюють ситуацію з ілюстрації та за допомогою уяви передбачають, що буде далі, а потім читають текст, суть якого вони вже зрозуміли з попередніх завдань.

Я вибираю дитячу книжку з малюнками та відповідною кількістю тексту, і складаю триетапний план:

• вправа перед читанням, під час якої діти попередньо вивчають важливі слова з історії, 
• сеанс спільного читання: учні та учениці можуть увімкнути звук і спробувати прочитати вголос, 
• підсумкове завдання, під час якого діти ще раз повторюють історію та лексику з неї.

Я часто додаю лексику, яку ми вивчаємо, та речення з цієї лексикою до знайомої мелодії, а діти співають і рухаються, щоб показати значення слів. Одним із прикладів є пісня: «Я хочу собаку. Я хочу собаку. Я хочу великого собаку. Я хочу собаку», на мелодію «Фермер в лощині». Ми змінили слово «великий» на інші прикметники, наприклад, «маленький», «сильний», «кумедний» і співали. Вивчати лексику через спів веселіше, аніж просто проговорювати ці речення з різними словами. Діти таким чином також ефективніше вивчають і запам’ятовують мову. 

Кожне заняття закінчується завданням на фонетику у форматі вікторини. Діти повинні вгадати 10 слів, які починаються з однакової букви та звуку, або 10 слів, які вивчили з казки. Аяко показує першу літеру та озвучує її, а потім повільно розкриває малюнок, пояснюючи його англійською, яка зрозуміла дітям. Вона так добре проводить це завдання, що діти його люблять і з нетерпінням чекають.

Який у вас досвід роботи з українськими дітьми? Чи зацікавлені вони в навчанні? Які захопливі історії вам запам’яталися (можливо, учні вас чимось вразили?) Що вас надихає бути волонтеркою у проєкті та навчати українських дітей? 

Сетско Тояма: Вони дуже прагнуть вчитися і не соромляться розмовляти англійською. Я думаю, що вони більше вивчають англійську як другу мову, а не як іноземну. Вони добре розуміють на слух і запитують, коли чогось не розуміють. Це ознаки того, що вони гарні учні. 

В учнях та ученицях поєднуються дитяча невинність та зрілі соціальні навички. Деяким дітям потрібен час, щоб відповісти, а інші — терпляче чекають своєї черги, щоб увімкнути звук і поговорити з учителем. Одним словом, вони милі молоді люди, і мені просто подобається з ними спілкуватися. Ось один приклад. Один учень зненацька запитав мене: «Скільки тобі років?» Я відповіла: «Мені сто років». Очі хлопчика розширилися, і він спитав: «Ти — відьма?» Ми всі тоді добре посміялися. 

Іноді діти дивують мене своїм несподівано багатим словниковим запасом. Після того, як ми прочитали японську народну казку (англійською мовою) про те, як старий обирає подарунок: на вибір є маленький або великий кошик. Діти передбачили, що старий вибере маленького. Один учень сказав: «Якщо старий вибере великий — він жадібний (greedy) й отримає у цьому великому кошику щось дуже погане, наприклад, бруд». Я похвалила його за те, що він знає слово «жадібний» (greedy), і він відповів, що навчився цього під час гри. 

Деякі діти цікавляться Японією та японською мовою. Ми з Аяко моделюємо японське привітання «Genki desuka?» «Genki desu», еквівалент «Як справи?» «Все добре». Іноді діти запитують мене: «Genki desuka?» японською мовою перш ніж ми почнемо урок. Це мене дуже тішить і виходить так, що вони підтримують мене навіть більше, ніж я їх.

Звідки ви черпаєте натхнення? 

Сетско Тояма: Звідусіль і постійно. Коли я бачу щось, що можна було би використати як матеріал для майбутніх уроків, то починаю думати про те, як я можу його оформити. Ідея визріває й перетворюється на конкретну діяльність або план. Один із прикладів — «Рукавичка». Я хотіла, щоб на уроці учні вивчали англійську мову та знайомилися з власною культурою одночасно. Я продовжувала шукати відповідну версію народної казки і знайшла двомовну книжку з картинками, яку змогла використати на уроці. 

Аяко Ойва: Я знайомлюся з чудовими українськими дітьми, вивчаю їхню унікальну мову, культуру та погляди, і в той же час я дізнаюся, що українські та японські діти мають багато спільного. З деякими дітьми я зустрічаюся лише один раз, тому намагаюся цінувати цю можливість. А про деяких дітей я дізнаюся більше, оскільки вони часто приєднуються до занять протягом досить тривалого періоду часу. Є одна дівчинка, яка відвідує наші заняття протягом останніх двох років і ні разу разу не пропустила жодного уроку. Ми бачимо, як вона починає вільно розмовляти англійською, а також — як дорослішає. Коли я вперше долучилася підтримати цей проєкт, то і не очікувала, що у мене буде така учениця, як вона, з якою я зустрічаюся щотижня, відчуваю до неї таку близькість і переживаю, аби вона була в безпеці.

Що спонукає вас рухатися вперед і продовжувати волонтерство в проєкті? Які ваші плани (щодо проєкту та загалом)? 

Сетско Тояма: Це діти, які відвідують уроки. Зустрічатися з ними щотижня — важлива частина мого життя. Команда «Україна розмовляє англійською» надає підтримку та спрямовує нас. Модератори чудово нас підтримують, і ми їм дуже вдячні за те, що заняття проходять безпечно та успішно. Ми, команда Японії, хотіли б продовжувати наші зусилля, щоб пропонувати уроки до тих пір, поки в них буде потреба. Мир запанує, а діти виростуть. Чи згадають вони через багато років вчителів-іноземців, які їх навчали? Я сподіваюся, що вони будуть пам’ятати, як вивчали англійську мову в японських учителів.

Аяко Ойва: Іноді мене запитують, що спонукає мене продовжувати волонтерство в проєкті «Україна розмовляє англійською». Я це роблю для себе. Якщо бути точною, то для себе майбутньої. Я рішуче виступаю за справедливість. Я за мир. Я за дітей і права дітей бути дітьми, отримувати освіту і жити щасливим дитинством. Я за Україну. Я відчувала себе такою безсилою, коли в лютому 2022 року почалося вторгнення. Через роки, озираючись у минуле, я не хочу казати, що прожила цей час, нічого не зробивши для України. Я хочу пишатися і розповідати своєму синові та учням, що я щось таки робила і була помічницею супергероїв.

А ми пишаємося і дякуємо кожному волонтеру й волонтерці за підтримку українських дітей і віру в нас. Проєкт «Україна розмовляє англійською» втілює ГО «Смарт освіта» у партнерстві з «Classrooms Without Walls»/Teachers for Ukraine

Як живуть та працюють вчені на станції; що треба знати, аби потрапити в експедицію під час онлайн-екскурсії дітям розповіли полярники Сергій Якущенко та Назарій Цюпка. Цю безоплатну зустріч із гостями за 15 тисяч кілометрів від України організувала «Смарт освіта» у партнерстві з Національним антарктичним науковим центром в межах проєкту «Україна розмовляє англійською».

А про те як інтегрувати онлайн-екскурсію до уроків географії розповіла нашому освітньому медіа «Нова українська школа» вчителька географії Алла Євтушенко. 

Конспект уроку, а також завдання, які можна дати дітям на основі екскурсії, запрошуємо читати на медіа «НУШ» за посиланням.  

У конспекті Алла Євтушенко запропонувала інтегрувати онлайн-екскурсію до тем:

• «Географічне положення та відкриття, пункт«Сучасні дослідження»» [під час екскурсії Сергій та Назарій розповідали про особливості роботи учених на станції, розпорядок дня, а також як проводяться експедиції на материку – ред.];
• «Географічне положення і дослідження Антарктиди»;
• «Природні умови Антарктиди, пункт «природні зони»» [під час зустрічі полярники також розповіли дітям про візит нетипового гостя – імператорського пінгвіна, а також про те, чому заборонено привозити на станцію будь-яких тварин – ред.].

Також географиня запропонувала приклади проєктів, які можна створити своїми руками вдома чи на уроці, а також яким чином на основі екскурсії сформувати міжпредметні зв’язки з історії, хімії, біології, фізики та технологій.

Пані Алла розписала 6 різнопланових тем для дискусій на уроці, зокрема:

• Чому заборонено привозити тварин в Антарктиду?
• Які особисті якості необхідні для роботи в Антарктиді? Які професії найбільш затребувані на станції? Як підготуватися до такої експедиції?
• Які транспортні засоби використовуються для доставки людей і вантажів в Антарктиду? Які труднощі виникають під час морських подорожей в Антарктику? Як змінювалися маршрути й тривалість подорожей в різні історичні періоди?

Про інші теми для дискусії та завдання до них можна прочитати у матеріалі на сайті медіа «НУШ».

Проєкт «Україна розмовляє англійською» здійснює ГО «Смарт освіта» у партнерстві з «Classrooms Without Walls» /Teachers for Ukraine.

Лекція проходила ексклюзивно до Дня Незалежності України у партнерстві «Смарт освіти» і Музею Івана Гончара в межах проєкту «Україна розмовляє англійською».

Олександра Сторчай,  старша наукова співробітниця НЦНК «Музей Івана Гончара», розпочала з давніх символічних орнаментів вишивки, а далі розповіла про розмаїття предметів жіночого та чоловічого гардеробу: юпок, поясів, керсеток, очіпків, свит, а також про те, що верхні елементи костюму за кроєм зазвичай не відрізнялися у жінок та чоловіків. 

«Дуже часто в гардеробі верхній одяг міг не мати різниці між чоловічим та жіночим, крій був однаковим. Сьогодні деякі дизайнери повертаються до такого поняття, яке в нашому традиційному костюмі було дуже давно: коли футболка або сорочка може мати загальний характер, як для чоловіків, так і для жінок», – каже Олександра Сторчай.

Науковиця детальніше зупинилася на традиційних кольорах народного вбрання – червоному та чорному – і звернула увагу, що чорного могло бути у вишивці багато, адже у наших предків цей колір асоціювався не із сумом, а з землею, багатством та достатком. 

Основу традиційного костюму, як жіночого, так і чоловічого, складала довга вишита сорочка, низ якої слугував ще й спідньою білизною. Сорочки наші предки вишивали близько двомастами техніками, що вкладалися у двадцять технологій, а основними елементами були геометричні орнаменти, що мали своє символічне значення й слугували оберегами. Згодом ці техніки доповнилися так званою
«брокарівською вишивкою», де основою були рослинні елементи.

Генріх Брокар був підприємцем, що виготовляв мило та парфуми, а на рекламних листівках, розкреслених в клітинку, малював рослинні мотиви: волошки, лілеї, ромашки. Ці листівки і стали поштовхом до впровадження селянами нової техніки вишивки – хрестиком.

«Генріх Брокар збагатив своєю діяльністю наші давні геометричні орнаменти рослинними мотивами і на межі 19 – 20 століть можна було побачити, як ці два види орнаментів поєднуються на одній сорочці», – розповідає Олександра Сторчай.

Окрім цього на багатьох фото показано, що чоловічий одяг швидше змінюється на міський, тоді як жінки довше залишалися вірними традиційному вбранню:

«Чоловічий гардероб швидше зазнає змін, адже чоловіки більше подорожували й були динамічнішими і треба було, аби одяг був дуже зручним. Але також це пов’язано із болісним явищем війни: у війську чоловіки носили військовий однострій, під який вже не вдягали вишиванку, а мали уніфіковані сорочки. І повертаючись із фронту назад, вони вже не носили традиційних народних речей», – пояснює Олександра Сторчай. 

Науковиця також звернула увагу, що одяг заможних верств населення та селян відрізнявся лише коштовною тканиною, пишністю та розмаїттям елементів вишивки, тоді як крій та основа залишалися такими ж самими:

«Крій одягу у заможних верств нічим не відрізнявся від крою одягу звичайних селян середнього класу, але чим заможнішою була людина, тим якіснішою була тканина. Дуже часто таку саму сорочку чи штани-шаровари шили з дорожчих імпортних тканин і, можливо, більше вишивали, а для вишивки використовували шовкові або металізовані нитки», – каже Олександра Сторчай.

Більше послухати про кожний із елементів гардеробу, а також навіщо жінки змащували тканину очіпка тістом можна у відеозаписі трансляції:

Зустрічі проходять у межах проєкту «Україна розмовляє англійською». 

Проєкт здійснює ГО «Смарт освіта» у партнерстві з «Classrooms Without Walls»/@Teachers for Ukraine 

Завдяки проєкту «Україна розмовляє англійською» від ГО «Смарт освіта» Іван зміг познайомитися з Брюсом Каллоу, канадським популяризатором науки й автором книжок про космос, колишнім консультантом із комунікацій відомого астронавта NASA доктора Франкліна Чанга Діаса. Відвідуючи заняття англійською із Брюсом, Іван активно ділився своїми знаннями про науку, космос та нові технології. І саме тоді хлопцю запропонували участь у менторській програмі з написання власної художньої книги про колонізацію Марса — про перших трьох випускників програми та їхні космічні книги читайте тут.

Отже, космос, Марс, англійська мова і співпраця із ментором із величезним науковим досвідом — для Івана все склалося у можливість мрії, на яку він з радістю погодився. Саме так історія під назвою «Red Sunrise» втілилася у реальність.

«Я був шокований, але й неймовірно щасливий взяти участь у програмі! Не гаючи часу, я написав листа Брюсу, у якому поділився своїми думками та запропонував співпрацю. Під час першої зустрічі по відеозв’язку між нами одразу виникло взаєморозуміння, яке ґрунтується на спільних інтересах, улюблених фільмах та баченні майбутнього. Мені було неймовірно цікаво брати участь у наших зустрічах, де ми обговорювали ідеї, ділилися думками про теперішній час та шукали найкращі шляхи до написання моєї книги», — розповідає Іван.

Прочитати книгу можна тут.

Іван прагнув не просто розповісти про Марс, а й створити захопливу історію, яка змусила б читачів замислитися над важливими питаннями майбутнього. Нещадна експлуатація ресурсів Землі, економічний занепад, катастрофічні кліматичні зміни — такою є реальність головного героя Едварда Сокола, що живе на нашій планеті у 2077 році. Інженер-енергетик з передмістя Львова одного дня бачить рекламу-заклик приєднатися до місії з колонізації Марса. Ідея втечі від занепаду Землі заради нового життя на Червоній планеті запалює в героєві іскру надії, паралельно піднімаючи філософські питання вибору і правильних рішень.

«Red Sunrise» — історія, що досліджує теми стійкості, надії та незламності людського духу. А ще — провокує задумуватися над власним життям та життям нашої планети, погоджуватися і сперечатися із вчинками героїв та не переставати мріяти навіть тоді, коли все навколо відчувається безнадійним.

«Я завжди любив читати цікаві та глибокі книги, які змушують задуматися над життям і своїми цінностями. Однією з таких книг для мене стала «1984» Джорджа Орвелла. Її антиутопічний світ змусив мене по-новому поглянути на свободу та відповідальність. Окрім літератури, мене також захоплюють відеоігри. Атмосфера Cyberpunk 2077 та фільму «Bladerunner» глибоко мене вразили. Ці твори з їхнім похмурим футуризмом та візуальними ефектами стали для мене джерелом натхнення під час написання книги.

Крім того, я вірю, що дослідження космосу — це не просто наука, це шлях до майбутнього. Це можливість знайти нові ресурси, нові технології та нові способи життя. Це можливість об’єднати людей з різних країн та культур навколо спільної мети. А колонізація Марсу — це не лише мрія, а й логічний напрям, до якого людство має прагнути. Дослідження та освоєння цієї планети стануть важливим кроком у нашому розвитку та відкриють нові двері до майбутнього».

Як розповідає Іван, створення книги стало для нього справжньою пригодою — складною, проте неймовірно цікавою. А співпраця з Брюсом — це один з найяскравіших досвідів в його житті: 

«Він відкрив мені нові горизонти, навчив наполегливості, вірі в себе та показав, що я здатен втілювати свої фантазії, ідеї у життя. Я щиро вдячний Брюсу за його підтримку, знання та дружбу.

Щиро вірю та сподіваюсь, що моя книга буде цікавою та корисною для широкого кола читачів. Її мета — не лише розважити, але й змусити замислитися над нашим майбутнім, майбутнім людства», — натхненно завершує свою історію створення книги Іван Грушевський.

Слідкуйте за новинами та цікавими заняттями з іноземними волонтерами у рамках «Україна розмовляє англійською» у телеграм-каналі проєкту.

Проєкт здійснює ГО «Смарт освіта» у партнерстві з «Classrooms Without Walls».

Авторка: Ольга Лещик, журналістка, викладачка акторського мистецтва, режисерка

Українська культура захоплює та надихає. Саме завдяки їй ми можемо познайомитися з національною свідомістю минулого та відслідкувати, що ж вирізняло українців від інших народів.

Традиційний одяг – це саме те, що допомагає уособити й поєднати в собі особливості та відбиток життя жителів різних регіонів України. На зустрічі із дослідницею народного вбрання Олександрою Сторчай ви дізнаєтеся про одяг, який був характерний Середній Наддніпрянщині – Київщині кінця 19 – початку 20 століття – чим він особливий та які відмінності від інших регіонів зберігає в собі.

Доєднуйтеся до зустрічі та помилуйтеся красою та самобутністю традиційного вбрання!

Коли: 23 серпня о 13:00

Для кого: для дітей, батьків та вчителів

Мова: українська

Зареєструватися на зустріч слід тут.

Максимальна кількість учасників – 100.

Лінк на зустріч очікуйте в день зустрічі на пошті.

Зустріч здійснюється в межах проєкту «Україна розмовляє англійською» від «Смарт освіти». Анонси нових зустрічей із цікавими спікерами та безоплатні розмовні клуби англійської для 4-18 років ви знайдете у Телеграм-каналі проєкту.

Проєкт «Україна розмовляє англійською» здійснює ГО «Смарт освіта» у партнерстві з «Classrooms Without Walls»/Teachers for Ukraine.